За інформацією: Суспільне.
Миколаївець Михайло з позивним Тропа — розвідник 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. В українському війську чоловік майже десять років, у бойовому досвіді — штурмові дії, зачистки, розвідка боєм, розвідка у тилу противника, засідки. Повномасштабну війну військовослужбовець зустрів в місті Щастя на Луганщині, потім воював на Донеччині. Станом на грудень 2024 року Михайло виконує обов'язки командира одного з підрозділів підготовки особового складу бригади.
Історію бійця оприлюднила пресслужба 79 ОДШБр.
Головний сержант Михайло після строкової служби у Національній гвардії України відслужив контракт у роті розвідки. Повернувшись до Миколаєва, чотири роки був на контракті у 79 бригаді в розвідувальному взводі. Говорить, під час великої війни виконував бойові завдання розвідника на сході України.
"Розвідка боєм, розвідка місцевості, штурми, зачистка важливих ділянок. Взагалі на війні для розвідника круто було тоді, коли не було такої кількості дронів, тобто всі розвідники ходили по сірих зонах, по лісах, наривалися на спостережні пункти, на патрулі противника, зав'язувався бій. Наривався як на серйозного противника, так і на слабеньких", — згадує військовий.
"Мені більше подобався серйозний противник, тому що він розумний. Ти розумієш його хід дій, він розуміє твій хід. А в підсумку виграє той, хто краще підготовлений. У мене розвідвзвод був дуже сильний, і ми, як правило, вигравали.
Військовий розповідає про службу Скриншот з відео 79 ОДШБр
Боєць «Тропа» на службі за контрактом Скриншот з відео 79 ОДШБр
Військовослужбовець тримає боєприпас Скриншот з відео 79 ОДШБр
Тропа згадує епізод, коли російські військові захопили високу точку. Звідти могли контролювати дорогу, по якій забезпечували постачання боєприпасів, продуктів для підрозділів Сил оборони.
"Нам треба було зачистити ту висоту. Противник був дуже професійний, ми не могли виявити кількість людей. Вирішили зробити розвідку боєм. Потім довелось відійти на метрів 100, нарахували 27 людей, а нас було четверо. Ми викликали артилерію. Артилерія "розібрала" їх, пішли знову, дочистили противника, зайняли висоту. Постачання налагодилось, і ми продовжили виконувати наступні завдання", — розповів військовик.
"Скажімо так, я єдиний розвідник зі свого взводу, який багато, де був, але в мене немає жодного поранення. Я наче Архангел Михаїл, я під Богом ходжу".
Найважче, каже, було розвідування великих територій без сучасних засобів, коли доводилось все "топтати своїми ногами". Втім, зауважує, не завжди і дрони все бачать.
"Село Ямпіль. Засобів розвідки, БПЛА на той час у нас було мало. У мене годинник показував в день мінімум 50 кілометрів: приходиш, виявляєш противника, ставиш свої спостережні пункти. Це був майже тиждень плідної праці, коли працюєш, спиш дві години. І все ходиш. Але ти розумієш, якщо зараз не пройдеш, не побачиш все своїми очима, туди зайде лінійний підрозділ і, можливо, для них це закінчиться дуже траурно", — зазначив Тропа.
Михайло говорить, що підготовка військових вирішує багато на полі бою.
"Підготовка зараз на кращому рівні, ніж була раніше. Це люди, які вчора ходили, пили каву, сьогодні вони вже військові. Через декілька днів вони вже будуть майже професійні військові. Майже, тому що професійного військового треба готувати не один день", — зауважує боєць.
Навчання військових на полігоні Скриншот з відео 79 ОДШБр
Командир підрозділу з підготовки особового складу Михайло під час тренувань Скриншот з відео 79 ОДШБр
У тренуваннях бійців на полігоні задіяно гелікоптер Скриншот з відео 79 ОДШБр
Військові опановують зброю за допомогою тренажера Скриншот з відео 79 ОДШБр "Моя держава для мене — це пріоритет. Я не збираюсь нікуди виїжджати, нікуди тікати. Я тут народився, тут виріс, тут живу. До мене прийшли окупанти. Чи маю десь ховатись? Вони прийшли, то вони відчують, що таке справжній українець".
Про себе чоловік каже, що "військовий до мозку кісток". Не планує звільнятися з армії навіть після перемоги. Хоче відпочити з родиною і повернутись у стрій.
"У мене двоє дітей: донька Міланія і син Михайло. Я приїхав з бойових, два роки вдома не був, заходжу, дитина дивиться і каже: "Ти хто?" Я жартома: "Сусід", він: "Сусіде, ти чого прийшов?". Діти ростуть, для них рік-два — це дуже багато, ось така ситуація. Я десь поїду з сім'єю відпочину тиждень-два, а потім в армію. Я хочу розвиватися, хочу когось навчати. Мені це подобається, роблю це не перший рік і, думаю, що буду робити", — розповів Михайло.
Читати ще
Читати ще
Двоє людей загинули, ще двоє травмувались: у Південноукраїнську на Миколаївщині сталась ДТП
Читати ще
На Соборній площі у Миколаєві не організовуватимуть заходи до новорічних свят
