Без України «складний період» Європейського Союзу стане ще складнішим
Центр «Нова Європа» традиційно зібрав у Києві міжнародних експертів з питань європейської інтеграції на щорічну дискусію, уже четвертий EU Accession Exchange Forum. Які кроки можуть пришвидшити розширення ЄС та зробити процес зрозумілішим і передбачуванішим для України, читайте в матеріалі за підсумками форуму.
ЯКА НИНІШНЯ ЛОГІКА РОЗШИРЕННЯ
28 лютого 2022 року, через чотири дні після повномасштабного вторгнення Росії, Україна подала заявку на вступ до ЄС. Цей безпрецедентний крок в умовах фактичної війни став поворотним моментом, який змусив заворушитися внутрішні бюрократичні механізми Євросоюзу, водночас надавши нову надію іншим країнам континенту, які давно прагнули стати частиною єдиної Європи, проте лише вдавали, що реформуються, а Брюссель вдавав, що рухається до розширення.
На тлі тектонічних змін у геополітичній ситуації на континенті виявилося, що ЄС насправді не має іншого вибору, окрім як стати сильним та впливовим гравцем, здатним захищати свої цінності на світовій арені. Його міць вже не може вимірюватися лише нормативною чи м’якою силою. У сучасних реаліях Європа має спиратися і на сильний військовий та військово-промисловий потенціал, а також стійкість суспільств у 27 країнах-членах.
Сергій Солодкий
Ключовий месидж, який поширює українська сторона, полягає в тому, що сильна Європа неможлива без сильної України, відзначив у зверненні до учасників форуму директор Центру «Нова Європа» Сергій Солодкий. Водночас успішна Україна неможлива без успішного ЄС, адже ми бачимо майбутнє членство як одну з ключових гарантій безпеки, додав він.
Дріта Абдіу-Халілі
«З моменту повномасштабної агресії Росії проти України вся логіка розширення змінилася та змістилася. Тож те, що колись вважалося технократичною вправою, стало питанням геополітики та безпеки. Це нагадало всім у Брюсселі та на цілому континенті, що розширення – це не лише адміністративна процедура», – акцентувала ексзаступниця головного переговірника Північної Македонії щодо вступу в ЄС Дріта Абдіу-Халілі.
На її переконання, яке збігається з баченням європейських функціонерів, зокрема єврокомісарки з розширення Марти Кос, Україна зробила неймовірне, проводячи інституційні реформи та підтримуючи функціонуючу демократію під реальними обстрілами агресора.
Катарина Матернова
У зв’язку із цим було приємно почути від голови Представництва ЄС в Україні Катарини Матернової слова підтримки й побачити її глибоке усвідомлення, що без України, її армії, винахідливості, інновацій, технологій та стійкості «складний період» для Європи буде ще складнішим.
«Наша єдина надія – допомогти Україні перемогти в цій війні та щоб Україна була з нами», – сказала пані посол, а, як відомо, дипломати майже ніколи публічно не озвучують думки, які б відрізнялися від політичної позиції керівництва – у цьому разі Європейської служби зовнішніх справ.
Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн називає продовження процесу розширення ЄС геополітичним імперативом на тлі безпрецедентних безпекових загроз, із якими зіткнулася Європа.
ЯК ГОВОРИТИ З ГРОМАДЯНАМИ ЄС
Як нагадав виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Олександр Сушко, згідно з останнім опитуванням Євробарометра (від вересня 2025 року), понад 50% громадян країн ЄС підтримують його розширення, а Україна є найбільш очікуваним, на думку європейців, майбутнім членом ЄС. Навіть у Нідерландах, де ще десяток років тому люди голосували проти Угоди про асоціацію, 65% населення тепер підтримує ідею вступу України в ЄС.
Олександр Сушко
Водночас, наприклад, у Німеччині 67% населення визнає, що не володіє достатньою інформацію про розширення ЄС та, відповідно не обізнане щодо його потенційних плюсів.
Окрім того, вочевидь «моральний» фактор, який працював раніше під час дебатів про доцільність прийняття країн-кандидатів, зокрема України, поступово втратив свою актуальність, тож європейцям необхідно пояснювати, чому розширення піде їм на користь і чому не варто його боятися.
Анастасія Почумбан
«Ми довго представляли це розширення як моральний обов'язок, а також як винагороду за демократичну відданість Україні та за захист нашої демократії і боротьбу з вторгненням Росії, що залишається актуальним. Але я також вважаю, що нам потрібно більше звертатися до громадян із практичними аргументами», – коментує проблему експертка Німецької ради з питань зовнішніх відносин (DGAP) Анастасія Почумбан, яка сама є уродженкою Молдови та як ніхто розуміє важливість таких роз’яснень для європейської аудиторії.
Також ті, хто просуває порядок денний розширення, повинні вчасно формувати наративи, перш ніж їх сформує Росія. Отже, безпека, енергетична стійкість, цифрофізація та економічна конкурентоспроможність – це лише декілька елементів зміцнення ЄС, які можуть і повинні пропонувати країни-кандидати.
Неодноразово лунала теза про те, що прийняття країн-кандидатів – це не благодійність, а інвестиція. Інвестиція у сильнішу Європу.
Хоча, звичайно, як і під час попередніх етапів розширення ЄС, коли країни Східної Європи ставали державами-членами, завжди будуть ті, хто матиме певні втрати. На форумі згадали, як французькі автовиробники були, м’яко кажучи, не в захваті від перенесення виробничих потужностей до Словаччини, яка запропонувала вигідніші для бізнесу умови.
Яна Кобзова
Тож Європейському Союзові треба готуватися до таких дискусій уже зараз, зауважує експертка Європейської ради міжнародних відносин (EFCR) Яна Кобзова: «Відповідні страхи треба пропрацьовувати, говорити з бізнесом і стейкхолдерами. Це і є стратегія мінімізації ризиків».
До речі, є певна іронія в тому, що саме Україна (незалежно від певних побоювань в певних країнах Європи щодо потенційного впливу, наприклад, українського аграрного сектору на доходи європейських фермерів) зможе допомогти Європі виконати настанови так званої доповіді Драгі, в якій колишній експрезидент Європейського центрального банку Маріо Драгі бив на сполох, закликаючи Європу переосмислити підхід до власної конкурентоспроможності.
ЩО РОБИТИ З БЛОКУВАННЯМ УГОРЩИНИ
Одне з основних питань, яке поставало на порядку денному форуму, – що робити з принциповим небажанням однієї країни-члена ЄС розблокувати подальший переговорний процес, не допустити втрати довіри з боку України до Євросоюзу та «принципу заслуг», за яким наразі немає жодних підстав гальмувати вступ. Як це, на жаль, робить уряд Угорщини під керівництвом Віктора Орбана, що давно перетворився на жорсткого євроскептика.
Олександр Ільков
Гендиректор Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції України Олександр Ільков, виступаючи у присутності посла ЄС в Україні, прямо заявив, що без розблокування переговорного процесу Україні загрожує фаза втоми від реформ.
«Не через брак волі, зобов'язань, а тому що великі реформи тепер потребують значного політичного капіталу для руху вперед. Наше послання дуже просте: Україна не просить поступок. Ми просимо передбачуваності. Нам потрібна чітка й надійна дорожня карта, де кожна успішна реформа винагороджується відчутним прогресом», – закликав представник Уряду України.
Він нагадав, що за угорського блокування переговорів Україна відкрита для проведення технічних консультацій за механізмами Ради ЄС, щоб забезпечити якомога кращу підготовку всіх сторін.
«Водночас я розумію, що ці консультації мають залишатися неформальними й вони не замінять офіційну процедуру вступу», – зауважив гендиректор Урядового офісу.
Експерти і дипломати в цілому погоджуються з думкою, що Україні не варто «чекати чогось від Орбана, щоб продовжувати реформи», і в цьому твердженні є сенс, адже чим швидше відбуватимуться очікувані Брюсселем трансформації, тим швидше закриватимуться переговорні кластери у майбутному.
Це, власне, і криється за жваво обговорюваною у Брюсселі ідеєю так званого фронтлоудінгу, тобто навантаженням процесу перемовин корисними діями (читай: продовженням реформ) уже зараз – до того, як процеc відкриття кластерів буде розблоковано.
Хоча учасників, звичайно, цікавили деталі можливої схеми поступового залучення країн-кандидатів до ЄС, наприклад без надання виборчих прав, про що писало видання Politico з посиланням на неназваних дипломатів ЄС та одного єврочиновника, якихось додаткових деталей цього гіпотетичного плану на форумі почуто не було, принаймні публічно.
Не для запису один з учасників заходу визнав, що такі схеми у різних варіаціях опрацьовує Брюссель уже кілька років, проте безрезультатно. А один із дипломатів – також не під запис – визнав, що найбільш ймовірним сценарієм є не обхід вето Угорщини, а очікування майбутніх виборів, за результатами яких Петер Мадяр має непогані шанси припинити багаторічну каденцію нинішнього очільника угорського уряду.
ЧИ МОЖНА БУТИ «ЗРАЗКОВИМ УЧНЕМ», БОРЮЧИСЬ ЗА ВИЖИВАННЯ
Одна з ключових вимог, які має ретельно виконувати Україна на євроінтеграційному шляху, – дотримання верховенства права та якісна антикорупційна робота.
І компромісів тут не допускається. Свого часу головний «інспектор» ЄС, єврокомісарка з питань розширення Марта Кос неодноразово вказувала на те, що буде дуже прискіпливо моніторити ці питання і не робитиме поблажок.
Матіа Неллес
Гендиректор і співзасновник Німецько-українського бюро Матіа Неллес визнав, що Україні нелегко діяти в недосконалому середовищі, де вона бореться за власне виживання і водночас від неї очікують поведінки Musterschüler (зразкового учня), як кажуть у Німеччині.
Паола Перуцці
Важливо, що в медіасередовищі Європи принаймні дехто розуміє, що від характеру подачі інформації про Україну та її боротьбу за свободу безпосередньо залежить динаміка громадської думки про її суб’єктність та роль в європейській безпеці. Заступниця головреда італійської газети Il Foglio Паола Перуцці вважає, що втома багатьох медійників від теми війни, на жаль, змінила сприйняття України в Італії та в цілому в Західній Європі.
Цей наратив про втому з’явився у 2023 році: «Це про тривалу війну, якій не видно кінця, незрозуміло, хто перемагає, і здається, ніби ми у глухому куті».
Окрім того, зокрема, італійські медіа, за спостереженнями журналістки, вимагають від України більшого, ніж від власної влади. Наприклад, протести цього літа обговорювалися майже як кінець процесу реформ.
Олена Галушка
Утім, європейцям слід зрозуміти, що демократія настільки глибоко вкорінена в українському суспільстві, що українці завжди знайдуть спосіб захистити незалежні інституції, наголосила Олена Галушка, член правління Міжнародного фонду «Відродження».
ЯК РОЗШИРЕННЯ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ХОДУ ВІЙНИ
З урахуванням кінетичної війни в Україні, що триває вже три з половиною роки, а також наростальних гібридних атак Росії проти країн ЄС (або краще сказати країн НАТО, адже саме цей блок є основною мішенню Москви, коли вона тестує міцність оборони Європи) досить небезпечно відділяти питання війни та розширення ЄС.
«Якщо Україна програ́є війну, розширення не буде. Тож у певному сенсі це вперше в історії, коли ваша армія є одним із найважливіших інструментів розширення», – вважає Яна Кобзова з ECFR.
Вона, безумовно, має рацію, але важливо додати, що в разі перемоги Росії Європа вже не матиме змоги просто допомагати третій країні «на першій лінії нашої оборони», про що часто говорять у Брюсселі, а буде вимушена готуватися до прямого військового протистояння з агресором. І, що важливо, цей агресор тоді кине проти Європи всі ресурси, які стануть йому доступні в Україні.
Сюзан Стюарт
Своєю чергою експертка Німецького інституту міжнародних та безпекових справ (SWP) Сюзан Стюарт відзначила певний ризик обмеження залучення України до справ ЄС лише безпековим аспектом, адже прагнення до економічної інтеграції є не менш важливим.
«Україна повинна поступово інтегруватися в різні сектори, щоб забезпечити повне залучення та спростувати аргумент про те, що вона цінна тільки як партнер у сфері безпеки, а не в таких сферах, як сільське господарство чи торгівля», – вважає Стюарт.
Ігор Долгов
Трохи холодного душу для скептиків ідеї вступу в ЄС запропонував дипломат та міжнародний аналітик Укрінформу Ігор Долгов: «Україна та її Збройні сили є наріжним каменем майбутньої архітектури безпеки, адже альтернатива цього дуже проста: “Мирний план Путіна”, фактично озвучений ще у грудні 2021 року, який передбачає, що НАТО повертається до кордонів 1997 року, а Україна стає політично й економічно залежною від РФ».
Водночас він додав, що загалом в Європі розуміють цей досить небагатий вибір.
Акцентуючи увагу на тому, що Росії не потрібно вигадувати нічого нового для виправдання агресії, він нагадав, що, наприклад, у Німеччині проживає кілька сотень тисяч російськомовного населення, що для Путіна вже є вагомою причиною «захищати їх».
Отже, насправді в Європи альтернативи немає. Вона повинна розширюватися, і Україна має стати її частиною.
Євген Матюшенко, Київ
Фото: Геннадій Мінченко / Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут.
