Трансформація рибної галузі України відбувається у складних умовах воєнного часу, але вже зараз помітні реальні результати
Україна володіє значним водним потенціалом – тисячі річок, озер, водосховищ. Проте національний ринок залишається імпортозалежним: за результатами 2024 року, близько 90% риби на полицях українських магазинів й у сфері громадського харчування – іноземного походження. Саме подолання цієї залежності стало стратегічною ціллю Мінагрополітики, що впроваджує політику підтримки вітчизняного виробника та прозорих ринкових стимулів.
РЕАЛІЇ РИНКУ: ЯК ПРАЦЮЄ СЕКТОР У ВОЄННИХ УМОВАХ
Щорічний обсяг споживання риби та морепродуктів в Україні становить близько 400 тисяч тонн, а на одну особу припадає лише близько 13 кг риби на рік – майже вдвічі менше, ніж у країнах ЄС. Це свідчить не лише про актуальні економічні й соціальні виклики, а й про суттєвий потенціал для зростання ринку. Підвищення частки національного виробництва та доступності риби на внутрішньому ринку – стратегічне завдання, яке стає особливо актуальним в умовах воєнного часу та підвищених ризиків продовольчої безпеки.
Повномасштабна війна радикально змінила структуру галузі. Промисловий вилов у Чорному та Азовському морях не здійснюється через бойові дії та блокаду портів. Основу внутрішнього виробництва формують аквакультура (вирощування у ставках, басейнах, садках) – понад 18,6 тис. тонн у 2024 році (лідери – Черкаська, Львівська, Хмельницька області), а також внутрішній промисловий вилов – 11,9 тис. тонн. Океанічне рибальство забезпечило ще близько 20 тис. тонн, проте більшість цієї продукції експортується. Імпорт залишається ключовим джерелом забезпечення українського споживача рибою, причому понад 72% продукції завозиться у замороженому вигляді (основні країни – Норвегія, Ісландія, США, Естонія, Латвія).
ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ: НОВІ МЕХАНІЗМИ ДЛЯ РОЗВИТКУ РИНКУ
Державна політика сьогодні не передбачає адміністративних заборон чи штучних бар’єрів для імпорту – її суть у створенні реальних стимулів для виробників. 2025 рік позначився запуском нової моделі: державний попит на українську рибу формується через відкриті електронні аукціони на Prozorro. Це вперше дало ринку чіткий сигнал: вирощуйте – країна купить.
У квітні відбувся перший аукціон на постачання рибної продукції для потреб Збройних Сил України, організований Державним оператором тилу. Українські товстолоб, короп і форель стали лотами, на які була конкуренція серед постачальників, тоді як на лот з імпортною сайдою і тріскою не надійшло жодної пропозиції. Це засвідчило реальну готовність вітчизняних виробників закривати держзамовлення.
Позиція Державного оператора тилу – надалі розширювати номенклатуру держзакупівель української риби, що дозволить скоротити логістичні ланцюжки й підвищити продовольчу безпеку.
У травні аналогічний аукціон провела Державна кримінально-виконавча служба: закупівля філе товстолобика відбулася серед українських виробників. Усі партії пройшли обов’язкову перевірку на якість і безпечність відповідно до ДСТУ та європейських стандартів – це стає нормою для всієї системи держзамовлень.
Таким чином, державне замовлення перетворюється на реальний ринковий стимул для зростання виробництва української риби.
ПРОЗОРІСТЬ І ЦИФРОВІЗАЦІЯ: СУЧАСНІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ
Трансформація рибної галузі невіддільна від цифровізації процесів, яка послідовно впроваджується Мінагрополітики у взаємодії з учасниками ринку. Запуск єдиної електронної системи “еРиба” зробив облік дозволів, квот і вилову простішим і прозорішим, а спілкування бізнесу з державою – більш зручним і прогнозованим. Кожен етап – від подання заявки до звітності – тепер відбувається онлайн, що значно знижує ризики тінізації та зловживань.
Відкриті електронні аукціони на право спеціального використання водних біоресурсів стали ще одним важливим кроком до чесної конкуренції. Прозорі процедури участі й онлайн-формат гарантують рівний доступ для всіх гравців ринку, а бюджети отримують додаткові надходження. Так, у 2024 році завдяки конкурентній боротьбі бюджети отримали 11,5 млн грн понад стартову ціну лотів. Важливою інновацією стало те що вперше на державному рівні запрацював механізм, за яким частина цих надходжень автоматично спрямовується на зариблення водойм, створюючи сталу модель відновлення ресурсів.
Для залучення нових гравців розвиваються й освітні ініціативи – зокрема, сервіс “Навігатор аквафермерства”, що пропонує бізнес-плани і практичні поради для початківців. Разом із державною підтримкою, адаптацією законодавства до стандартів ЄС і новими можливостями для інвесторів це створює умови для динамічного зростання галузі.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИБІР ТА НОВІ СТАНДАРТИ
Вектор європейської інтеграції – це не просто політична декларація, а щоденна робота над створенням зрозумілих і чесних правил для всіх учасників ринку. Черговим кроком на цьому шляху стало прийняття Верховною Радою закону про простежуваність водних біоресурсів і продукції з них.
Цей закон наближає національне законодавство до вимог ЄС і передбачає встановлення чітких стандартів контролю за походженням риби, обігом та якістю продукції. Впровадження простежуваності посилить захист внутрішнього ринку від незаконного вилову і підробок, а українські виробники отримають нові можливості для експорту на ринки ЄС, де контроль за походженням продукції – ключова вимога для імпортерів.
Паралельно із законодавчими змінами розширюється державна підтримка галузі: діє програма фінансування заходів із зариблення, стимулюється розвиток аквакультури та впровадження сучасних технологій. Такі зміни створюють для бізнесу зрозумілі перспективи інвестування й розвитку, а для споживачів – гарантії якості та безпечності продукції.
Рух у бік європейських стандартів – це і підвищення конкурентоспроможності української рибної галузі, і шлях до сталого зростання експорту, і основа для довіри як на внутрішньому ринку, так і з боку міжнародних партнерів.
ПІДСУМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Трансформація рибної галузі України відбувається у складних умовах воєнного часу, але вже зараз помітні реальні результати: запуск прозорих держзакупівель, цифрові сервіси, нові механізми підтримки та контролю, практика реінвестування у природні ресурси. Державний попит на українську рибу стає реальним стимулом для виробників, а формування внутрішнього ринку – передумовою для зменшення імпортозалежності.
У нинішніх умовах стійкий розвиток національного виробника – це шлях до зміцнення економічної стабільності, розширення експортних можливостей і підвищення продовольчої безпеки держави. Повернення української риби на український стіл – це не лише питання економіки, а й питання стратегії сталого розвитку.
Віталій Коваль, міністр аграрної політики та продовольства України
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
