За інформацією: Суспільне.
Підприємиця з Миколаєва Марина Голоборода розпочала свій бізнес у 1999 році. Сьогодні вона — власниця виробництва, яке працює у двох містах і виготовляє спідню білизну, спортивний одяг та купальники.
Про ведення бізнесу під час війни підприємиця розповіла журналістам Суспільного.
Початок власної справи
Ідея створити виробництво зʼявилась у Марини Голобороди в 1999 році.
"Це у нас сімейний бізнес. Я і чоловік були дуже молоді, амбіційні. Ми починали з продажу польських купальників на базарі, але їх постійно треба було носити в ательє і ремонтувати", — розповідає жінка.
"Тож ми подумали, що можемо і самі щось пошити. І купили першу швейну машинку — оверлок, дуже старий".
Першим виробом став чорний купальник з італійської тканини. Продажі йшли добре, каже жінка, адже не було конкуренції.
"Ми шили все більше, і почали шукати приміщення, найняли людей. Потім придумали свій бренд і зареєстрували його в Торгово-промисловій палаті. Так ми переросли в фабрику", — розповідає Марина.
Як повномасштабне вторгнення вплинуло на бізнес
Коли почалось повномасштабне вторгнення, поблизу фабрики стався "приліт", тому бізнес вирішили релокувати до Чернівців.
"Вивезти обладнання теж було важко — у нас чотири поверхи, склад, тобто багато роботи. Ми домовилися з транспортною компанією, а транспорт не прийшов. Обладнання стояло на вулиці. І довелось зупиняти всіх підряд. Нам дуже пощастило, зупинилась машина і водій сказав: "Я вам пришлю машини". Це були херсонці. Вони приїхали і нам допомогли".
До повномасштабного вторгнення на виробництві працювало близько 150 людей. Наразі їх близько сотні.
"Працівників у нас стало менше, тому що багато хто виїжджав з Миколаєва та з України взагалі. З нами (до Чернівців — ред.) поїхали декілька людей. Технолог, бригадир, швачки, закрійниця, виїхали за кордон, але деякі звідти повернулися в Чернівці", — говорить Марина.
За словами підприємиці, виробництво у Миколаєві не зупиняли ні на день.
"Хоч людей залишилося мало, ми постійно працювали. Зараз у нас менше працівників, ніж до 2022 року, але ми розвиваємо програми навчання, щоб залучати нових фахівців. Наразі в нас на практиці друга група студентів нашого швейного училища в Миколаєві, а також група дорослих жінок. Ми навчаємо їх усім операціям і процесам шиття та придивляємося: якщо знайдемо талановитих дівчат, пропонуємо їм роботу, адже знайти класних спеціалістів дуже складно."
Марина на власному виробництві. Фото з особистого архіву Марини Голобороди
Від ідеї до реалізації моделі: як функціонує виробництво
Речі виготовляють у двох містах — Миколаєві та Чернівцях.
"Фізичних магазинів ми не маємо — продаємо оптом. Усі українські магазини закуповують продукцію у нас", — каже підприємиця.
На підприємстві вже близько 10 років виготовляють купальники для європейського бренду.
"Ми постійно розвивалися, їздили на виставки та знайомилися з потенційними партнерами, зокрема в Парижі. Представники бренду вивчали нашу фабрику чотири роки, адже для європейського ринку важливо, щоб умови виробництва були на високому рівні і потім ми домовились про співпрацю".
Щодо трендів, говорить Марина, клієнтки обирають зручні і теплі моделі.
"Ми маємо базові моделі, які постійно оновлюємо — змінюємо висоту посадки, розміри. Блекаути у 2023 році показали, що треба утеплюватися, а не тільки шовкові речі носити, тож ми додали нову тканину і теплі костюми для дому, які можна носити й на вулицю", — каже підприємиця.
Для того, аби розширити клієнтську базу додали спортивну лінійку. Усі моделі Марина вигадує сама, слідкуючи за трендами.
"Українське виробництво — це не просто гучні слова. Це технологічні процеси і суворе дотримання стандартів. Навіть нитки у нас різні: для купальників використовується одна, для білизни — інша, і обладнання налаштоване саме під ці нитки".
За словами підприємиці, процес створення однієї моделі може займати до двох років. Тканини і кольори підбираються за трендами, які партнери з тканин демонструють на виставках у Парижі та Канах.
"Після того, як всі тканини, кольори, дизайн і фурнітура замовлені, починається виробництво. Літні колекції ми шиємо не на червень чи липень, а на січень або раніше, тому що нашим клієнтам, які купують гуртом, потрібно показувати колекцію завчасно, щоб вони розуміли, що будуть продавати", — розповідає Марина.
Швейна машина на фабриці. Фото з особистого архіву Марини Голобороди
Як відключення світла вплинули на бізнес
Генератори на виробництво придбали у 2023 році для того, аби працювати під час відключень.
"Прорахували все — велике приміщення, кілька поверхів, багато машин, навіть чайники. Купили потужний генератор. Якщо раніше світло вимикали не так часто, то зараз із 7:30 до 15:00 його немає — це робочий день. Ми працюємо на генераторі. Люди шиють", — каже Марина.
Після початку повномасштабного вторгнення, каже Марина, були думки про те, щоб зупинити роботу, втім відповідальність за команду її стримала.
"У мене працює багато людей, вони вміють шити — що їм робити? Я відповідальна за те, щоб вони мали роботу. Це їхні сім’ї, діти, батьки. Зараз в Україні з роботою складно, багато підприємств закрилися. У мене дуже класний колектив. Вони сміливі — жити в Миколаєві й працювати. Це сильні спеціалісти. Коли за тобою така команда, ти рухаєшся вперед".
За словами підприємиці, навіть під час відключень світла розширюють виробництво.
"Я постійно в розвитку — обладнання, люди, навчання. Якщо нічого не робити, можна зупинитися. Потрібно думати про людей — в Україні це головне".
