Поки що селяни отримують хороші прибутки від продажу пшениці, втрачають на ріпаку і сподіваються на віддачу соняшника та кукурудзи
Незважаючи на «неідеальні» погодні умови та пізніші терміни збирання зернових і зернобобових культур, у 2025-му Україна може зібрати такий же, як і торік, урожай. За словами заступника міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тараса Висоцького, йдеться про приблизно 56 млн тонн намолоченого зерна, у тому числі, 22 млн тонн пшениці і 28 млн тонн кукурудзи. За таких умов експортний потенціал країни у нинішньому маркетинговому сезоні сягне 40 млн тонн. Проте, на думку експертів, не все так однозначно: ситуація на глобальному і традиційних для нашого експорту регіональних ринках може завадити планам українських аграріїв вигідно продати збіжжя, а нижчі ціни та вища собівартість вирощування – добре заробити на агросировині.
ОЧІКУВАНІ ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ НА ТРАДИЦІЙНИХ ЕКСПОРТНИХ РИНКАХ
Темпи експорту зернових та зернобобових культур з України цього маркетингового сезону (з 1 липня 2025 до 30 червня 2026 року) майже вдвічі нижчі, ніж у сезоні 2024/2025. Зрозуміло, що значною мірою це пояснюється тим, що жнива ранніх зернових цьогоріч почалися пізніше.
Поки що експортовано трохи більше 2 млн тонн збіжжя. Майже половина цього обсягу – пшениця. Через менші перехідні запаси доволі мляво (порівняно із минулим роком) ведеться й торгівля кукурудзою. За перший місяць нового маркетингового сезону її продали майже у 2,5 разу менше, ніж у липні торік. При тому, що й минулий маркетинговий сезон не був рекордним для нас за обсягами експорту зернових.
Урожайні прогнози 2025-го також не надто райдужні – лише, якщо надалі погода не підведе, матимемо такий же врожай, як і минулого (далеко не рекордного) року. Тож шансів суттєво наростити експортні постачання, на жаль, небагато. Та питання не тільки в цьому. Адже вирощеного однак вистачить, щоб і забезпечити внутрішню потребу країни у продовольстві, і нагодувати ще сотні мільйонів людей у світі. Проблема – ще й у вищому врожаї та логістичних перевагах наших конкурентів на низці важливих регіональних ринків. Приміром, минулого сезону найбільшими покупцями української пшениці були Іспанія, Єгипет, Алжир, Індонезія та В’єтнам. Тепер же, за оцінками директорки департаменту дослідження ринків «УкрАгроКонсалт» Єлизавети Малишко, відвантаження до Іспанії та Індонезії можуть скоротитися. Бо іспанці й самі виростили непоганий урожай, і у їхніх європейських сусідів справи йдуть добре. Індонезія ж, імовірно, нарощуватиме зерновий імпорт з Австралії та США.
«Глобально у світі очікується збільшення виробництва пшениці на 1%. Але й на регіональному рівні пропозиція теж зросте. Зокрема, очікується, що ЄС збере на 14-15% більше пшениці, ніж торік. Причому не тільки експортоорієнтовані Франція (+27%) та Німеччина (+17%), а й основний покупець української пшениці Іспанія (+20%, і за деякими оцінками, це буде найкращий урожай за 20 років)», – пояснила експертка.
Вона також нагадала, що США домовилися з Індонезією про збільшення постачань американської пшениці в найближчі п’ять років до щонайменше 1 млн тонн. Для порівняння: у 2024/25 МР Індонезія купила у США 524 тис. тонн пшениці, утричі менше, ніж імпортувала з України.
«Потреби Алжиру в пшениці очікуються на рівні минулого року. Однак за цей ринок розгорнеться неабияка конкуренція між усіма країнами Причорноморського регіону, які масово постачали зерно торік, і Канадою, де також очікується зростання врожаю», – вважає Малишко.
На жаль, кращий, аніж торік, урожай пшениці виростила і держава-агресорка. Тож очікується загострення конкурентної боротьби з російськими трейдерами на єгипетському, турецькому і деяких інших ринках.
Україні доведеться добряче постаратися і для збереження позицій на ринках соняшнику. Світове виробництво цієї культури цьогоріч, імовірно, також зросте. Ми ж через посушливу погоду у Миколаївській та Дніпропетровській областях можемо втратити приблизно 1 млн тонн соняшникового насіння. Натомість умови у решті регіонів країни сприятливі для посівів цієї культури, тож фахівці поки що не переглядали попередніх прогнозів. Ідеться про 13,5-14 млн тонн.
Не дуже добра для українських експортерів новина – прогнози щодо збільшення виробництва та переробки соняшнику в Казахстані, який, вочевидь, зможе майже повністю забезпечити імпортні потреби Китаю. І це – за умов суттєво дешевшої логістики.
Євросоюз також нарощує обсяги виробництва власних соняшнику та ріпаку. Тож і на цьому ринку попит на українські сировину й олію, мабуть, знизиться. За таких умов найперспективнішим напрямком для наших експортних постачань буде Індія, де українським аграріям і трейдерам доведеться конкурувати з російськими.
Трейдер створеного Всеукраїнською аграрною Радою обслуговуючого агрокооперативу «ПУСК» Олександр Чорний нагадує, що через скасування преференцій для українського експорту до ЄС нашим виробникам і постачальникам нині доводиться оперативно переорієнтовуватися на інші ринки і при продажу зернових.
«Йдеться, передовсім, про напрямки, які у період безквотної торгівлі з Європою ми частково втратили, поступившись нішею іншим постачальникам із Чорноморського регіону. Але наші трейдери досить швидко переорієнтовуються. Зараз є попит на українську пшеницю – особливо білкову – в багатьох країнах Африки та Південно-Східної Азії», – каже фахівець у коментарі Укрінформу.
ЦІНОВА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ
На світовому ринку, зокрема на ключовій для агросектору Чиказькій товарній біржі, ціни на пшеницю продовжують падати – під впливом високих темпів збирання збіжжя у США та поліпшення прогнозів врожаю у західній Канаді, Аргентині й Австралії, де встановились сприятливі для зернових погодні умови. Під тиском цінових новин із Чикаго почалося і помірне зниження вартості пшениці у Європі.
В Україні ж попит на продовольчу пшеницю в цю пору традиційно високий, тож ціни на неї поступово підвищуються. Натомість фуражне зерно дешевшає – через надходження нових великих партій. Як відомо, затяжні дощі у липні та на початку серпня погіршили якість пшениці на заході й на півночі. Частину зерна пошкодив грибок. На елеваторах її приймають як некондиційну. Через значні обсяги такої сировини падають ціни і на фуражне зерно загалом.
«Вологість плюс висока температура – ідеальні умови для розвитку грибків та розмноження різних шкідників. Саме через це багато пшениці, яку збирали вже після дощів, пошкоджено сажкою, фузаріозом. Зерно, до того ж, почало проростати. Відповідно, відсоток фуражної пшениці на ринку збільшився від 30-35%, як було на початку жнив, до 60%. Надмірна пропозиція саме фуражної пшениці валить ціни. Адже фермер намагається в першу чергу продати «проблемну» пшеницю, а другий-третій клас притримати на потім, на весну, коли, як правило, встановлюються пікові ціни», – коментує Чорний.
За даними аналітиків Української універсальної біржі, середня вартість заявок на пшеницю 2 і 3 класу в першій декаді серпня трохи перевищувала 9,8 тис. грн/т (з ПДВ), 4 класу – 9,3 тис. грн.
Експортні закупівельні ціни на пшеницю з доставкою до портів Чорного моря вищі – 10700–10900 грн/т (або 226–230 $/т) на продовольчу пшеницю, на фуражну пшеницю 4 класу – 9650–9800 грн/т (або 203–210 $/т), а за некондиційну пшеницю із вмістом сажки 11-25% – 8900–9200 грн/т.
Біржові ціни на кукурудзу поки що зростають, зважаючи на обмежену пропозицію (до початку збирання нового врожаю іще далеко) та побоювання щодо зниження урожайності цієї культури через посуху у деяких областях. Середня ціна минулого тижня – 9,4 тис. грн/т (з ПДВ).
А ось ціни на соняшник та соняшникову олію в Україні зараз перевищують світові. Пояснюють це низькими запасами наприкінці 2024/25 маркетингового року.
«Наприкінці 2024/25 МР спостерігається дефіцит пропозицій соняшникової олії, викликаний обмеженою пропозицією соняшника та переходом більшості заводів на переробку сої та ріпаку. На цьому тлі внутрішні ціни попиту на сиру соняшникову олію зросли до 58000-60000 грн/т на умовах FCA–завод, що еквівалентно 1160-1200 $/т, тоді як експортні ціни попиту становлять 1135-1145 $/т на постачання в порт у серпні та 1100 $/т – у вересні», – констатують аналітики Електронної зернової біржі України.
Для сої зараз також іще не сезон. Аграрії вже розпродали майже весь минулорічний врожай. Нині в продажу лише невеликі партії. Ціни – на рівні $390–395/т для генно-модифікованої сої та $420–425/т – для не-ГМО. А масове збирання нового врожаю через несприятливі для цієї культури погодні умови (надлишкові опади в деяких регіонах), за прогнозами, може розпочатися пізніше, ніж зазвичай. Отже, перші великі партії продукції нового врожаю надійдуть на ринок щонайраніше наприкінці вересня – на початку жовтня. При цьому всі фахівці одностайні в прогнозах: валовий збір сої цього року буде меншим. Відповідно, з наближенням до критичної межі балансу попиту й пропозиції, можливе значне зростання цін на внутрішньому ринку. Отже, ті господарники, які притримали минулорічне зерно, виграють.
Щоправда, наразі незрозуміло, як вплине на ситуацію ухвалений нещодавно закон про обкладання експорту сої і ріпаку додатковим митом.
«Все залежить від того, коли буде підписаний закон. Якщо це станеться в серпні, то «соєві правки» наберуть чинності вже з 1 вересня. А це – мінус 10% від ціни для експортерів. Вони не витримуватимуть конкуренції з переробниками. Фермер же при цьому однозначно програє, ціна для нього буде нижчою», – каже Олександр Чорний.
СОБІВАРТІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ТА ОЧІКУВАНІ ЗАРОБІТКИ
Та загалом, за окремими винятками, нинішня цінова кон’юнктура начебто непогана для аграріїв. Але чи достатньо цього для хороших заробітків, якщо обрахувати все, що, починаючи з осені минулого року (підготовки ґрунту під озимину), вкладалося в цьогорічний урожай?
Поки що середня врожайність зернових ранньої групи становить 54,9 ц/га, це майже на 10% гірше, ніж кінцевий показник урожайності торік. Так, ця різниця ще може зменшитися, оскільки попереду збирання кращих ділянок, але вже зрозуміло: торішніх показників досягнути не вдасться.
А що ж із витратами? Свіжих даних про вкладене і зароблене, зрозуміло, іще немає. Але можемо бодай приблизно уявити картину, оперуючи минулорічними підрахунками. За даними Українського клубу аграрного бізнесу, найдорожчою культурою для вирощування у 2024 році був ріпак із середніми витратами 815 $/га. Цей показник для кукурудзи – 685, пшениці – 621, соняшнику – 608, ячменю – 522, сої – 506 $/га.
Прибутковість, до того ж, залежала від часу реалізації продукції. Наприкінці сезону цей показник для пшениці сягав 119 $/т, кукурудзи – 137 $/т, а ось при продажу сої аграрії могли розраховувати на стабільний прибуток упродовж усього року – в середньому майже 150 $/т.
Цього року середня собівартість вирощування агрокультур, безперечно, вища – через більші витрати (як з огляду на інфляційний вплив, підвищення вартості пально-мастильних матеріалів і добрив, так і через додаткові витрати на досушування зерна). Адже цьогоріч його вологість вища, аніж торік, – 13,8% проти 12,2%.
Хоча Олександр Чорний, приміром, вважає, що ситуація з вологістю зерна не така вже й погана. За його інформацією, масово сушарок ніхто з селян не залучає. Отже, відповідні витрати на собівартість не вплинуть.
«Конкретно про собівартість вирощування кожної культури на кожній ділянці треба розмовляти із фермерами. Але, якщо говорити про середні показники, то вони однозначно зросли, бо підвищилися ціни на добрива, пальне, вартість оренди й так далі. Але поки що рівень цін дає можливість заробити. Особливо, коли йдеться про висококласне зерно», – переконаний фахівець.
Тож загалом вирощування принаймні частини зернових, зернобобових та олійних, за його оцінками, принесе селянам непоганий прибуток. Ціна на пшеницю і ячмінь, приміром, доволі високі. І такими, за прогнозами, й залишатимуться.
«Було багато надій також на ріпак. Але у зв'язку із ухваленням закону про мита, ціни на нього впали. А з урахуванням ще й зниження врожайності (ми десь не доберемо його до мільйона тонн порівняно з минулим роком), на цій культурі справді, на жаль, заробити не вийде. Тепер багато надій у фермерів на соняшник і на кукурудзу, тобто, на пізню групу», – каже фахівець у коментарі Укрінформу.
Але прогнозувати врожайність та вал цих культур він не береться – все залежить від погодних умов та можливостей збирання вирощеного у прифронтових районах.
Сподіватимемося, погода не підведе, а безпекові умови після очікуваних цього тижня переговорів з агресором поліпшаться.
Владислав Обух, Київ
