Зупинка олійних заводів: чи матимемо дефіцит олії?

Які загрози несуть атаки ворога на олійну галузь України

Цього тижня ворог укотре атакував безпілотниками завод із виробництва соняшникової олії «Олейна» у Дніпрі. Росіяни не вперше обстрілюють це підприємство, яке належить американській корпорації «Bunge». Зокрема, сюди прилітало у січні й у вересні. Та якщо тоді йшлося, здебільшого, про хаотичні удари по цивільній інфраструктурі, теперішні атаки – цілеспрямована масштабна кампанія зі знищення важливої для України експортоорієнтованої індустрії. На сьогодні пошкоджено десятки виробничих об’єктів. У цьому зв’язку, а також через ризики нових атак низка підприємств олійно-жирової галузі припинили роботу. Що це означає для експорту та чи немає загрози виникнення дефіциту олії на внутрішньому ринку?

МЕТА РФ: ЗНИЩИТИ ПЕРЕРОБНУ ГАЛУЗЬ З ВИСОКОЮ ДОДАНОЮ ВАРТІСТЮ

Перші неприємні дзвіночки, що свідчили про наміри росіян завдати максимальної шкоди галузі, яка після катастрофічного падіння експорту металургійної продукції приносить Україні найбільше валютної виручки, були й раніше. Але те, наскільки серйозні такі ризики, ми по-справжньому зрозуміли на початку листопада, коли про зупинення своїх заводів повідомив найбільший у світі виробник соняшникової олії «Кернел» (бренди «Щедрий дар», «Стожар» і «Чумак»).

Фото: Xavier von Erlach on Unsplash

Тоді ж про тимчасове згортання виробництва одна за одною оголосили й інші компанії, що належать як вітчизняним, так і іноземним власникам. Поміж них – «Дельта вілмар Україна» (олія Sania), завод «Потоки» корпорації «Алеф» (виробник продукції під власними брендами великих торговельних мереж), «Віктор і К» («Королівський смак»), Ніжинський жиркомбінат (виготовлення нерафінованої соняшникової, соєвої та ріпакової олії для українських торговельних мереж та на експорт).

Причому, йдеться як про бізнес, котрий уже зазнав безпосередніх ворожих атак, так і тих, хто діє на випередження. Адже олійно-екстракційне виробництво надзвичайно пожежонебезпечне – навіть приліт невеликого дрона чи влучання уламків у резервуари або інше обладнання може спричинити масштабні пожежі та призвести до людських жертв. Додатковим чинником, який спонукає бізнес до тимчасового зупинення потужностей, стали перебої з електрикою. Оскільки йдеться про надзвичайно енергоємне виробництво із безперервним циклом.

В Асоціації «Укроліяпром» визнають, що російські удари по підприємствах олійно-жирової галузі мають системний характер та спрямовані на знищення експортоорієнтованої індустрії. Адже постачання за кордон олії (передовсім, соняшникової) та шроту – це понад 15% валютної виручки та близько 20% нашого товарного експорту.

Той же «Кернел», приміром, забезпечує майже 30% переробки олійних культур в Україні й фактично третину вітчизняного експорту соняшникової олії. Окрім того, для багатьох громад підприємства галузі є бюджетоутворюючими та забезпечують значну частку робочих місць. Їхня діяльність важлива також і для збуту продукції аграріїв, котрі вирощують соняшник та інші олійні культури. За прогнозами Всеукраїнської аграрної ради, якщо криза затягнеться, закупівельні ціни на соняшник швидко можуть знизитися на 1000–1200 гривень від «докризового» рівня у 15000–16000 гривень за тонну.

Тобто, зупинення олійноекстракційного виробництва – це і ризики та втрати для багатьох суміжних галузей, а також загрози для продовольчої безпеки та для наповнення бюджету.

«Зупинення низки виробництв – це вимушена пауза на період відновлення та хвилі атак, продиктована протоколами безпеки для захисту працівників і обладнання. Після стабілізації ситуації підприємства повернуться до звичного режиму», – запевнили у профільній Асоціації.

Інша справа, що про конкретні терміни відновлення олійноекстракційного виробництва наразі, на жаль, не йдеться.

ЩО З ЕКСПОРТОМ ТА ЧИ БУДЕ ОЛІЯ НА РИНКАХ І В МАГАЗИНАХ

Поки що виробники олії розпродують старі запаси. Тож жодного дефіциту їхньої продукції на внутрішньому ринку немає. Як пояснюють в Асоціації «Укроліяпром», внутрішнє споживання соняшникової олії в Україні незначне порівняно із можливостями переробки насіння – лише 400–500 тисяч тонн на рік.

«Це менш як 10% від обсягів, які виробляють вітчизняні підприємства. Наявних у країні потужностей вистачає, щоб протягом сезону переробити увесь зібраний урожай соняшнику, сої та ріпаку», – запевнили фахівці.

Погоджуються з таким оцінками і в Міністерстві аграрної політики та продовольства.

Тарас Висоцький

«Внутрішній ринок України повністю забезпечений олією, а наявних потужностей достатньо для переробки всього врожаю. Тому підстав для занепокоєння щодо забезпечення внутрішнього ринку немає», – заспокоює очільник відомства Тарас Висоцький.

Поки що немає особливих проблем і з експортом. Попри складні умови, українська олійно-жирова галузь продовжує виконувати свої зовнішньоекономічні зобов’язання. Зокрема, у першій половині листопада українські виробники відправили за кордон 230 тисяч тонн продукції.

Оцінити ж майбутні ризики, за словами урядовця, можна буде вже за підсумками місяця роботи галузі в екстремальних умовах.

Олексій Кущ

Натомість деякі експерти менш оптимістичні. Приміром, фінансовий аналітик Олексій Кущ оцінює потенційну втрату експортних доходів у разі, якщо стабільну роботу олійно-жирової галузі та обсяги закордонних постачань відновити не вдасться, у майже $5 млрд на рік. Йдеться також про можливе звільнення, переведення у простій або переведення на мінімальну зарплату десятків тисяч працівників по всій країні. Це може особливо боляче вдарити по невеликих громадах, для яких олійноекстракційні підприємства є бюджетоутворюючими.

«З урахуванням того, що Україна є найбільшим виробником соняшникової олії у світі, поповнити товарні запаси в майбутньому буде непросто. Ба більше, Україна може скоротити і посіви соняшнику та експорт його насіння через логістичні проблеми. Усе це призведе до суттєвого зростання вартості соняшникової олії у світі – купити її буде можна, але питання в ціні», – коментує Кущ.

Олег Нів’євський / facebook.com/oleg.nivievskyi

З урахуванням того, що загальна валютна виручка від експорту олій та шротів соняшнику, сої та ріпаку у попередньому маркетинговому сезоні сягнула $7,8 млрд, місяць простою галузі, за підрахунками експертів, означатиме ризик недоотримання $150–300 млн експортної виручки.

Деякі конкретні розрахунки на прикладі заводів «Кернела» наводить професор Київської школи економіки Олег Нів’євський. Він нагадує, що торік підприємства компанії переробили 3,2 млн тонн олійних культур, 2,7 млн тонн із яких – соняшник.

«За даними компанії, з тонни соняшнику «Кернел» у середньому отримує 450 кг олії та 380 кг шроту. За середніми експортними цінами минулого сезону олія та шрот разом давали б близько $663 експортної виручки в перерахунку на тонну насіння. Саме ж товарне насіння експортували в середньому по $597 за тонну. Тобто різниця в експортній виручці – близько $66 на тонну. Це орієнтир і порядок цифр за минулий сезон. За теперішніх цін картина дуже схожа», – деталізував експерт.

Отже, за несприятливого сценарію, коли «Кернел» не перероблятиме соняшнику увесь рік, а інші українські заводи не зможуть забезпечити переробку цих обсягів, 2,7 млн тонн насіння доведеться експортувати як сировину.

«За цінами минулого сезону олія та шрот із цього обсягу дали б $1,79 млрд експортної виручки, а насіння принесло б $1,61 млрд. Різниця становить близько $177 млн, або 0,76% агропродовольчого експорту і 0,44% усього товарного експорту України за сезон 2025/26. Тобто деякий мінус для експортної виручки є, і це тиснутиме на курс, але він точно не катастрофічний», – вважає Нів’євський.

Щоправда, такі розрахунки ґрунтуються на припущенні, що Україна матиме фізичні можливості вивезти додаткові обсяги насіння за кордон. Але ж через порушення логістики із цим можуть бути проблеми…

ЯК МІНІМІЗУВАТИ РИЗИКИ ТА ПОТЕНЦІЙНІ ВТРАТИ?

Галузеві фахівці та експерти пропонують кардинально різні підходи.

Зокрема, заступник голови ВАР Денис Марчук переконаний: зарадити і врятувати аграріїв, рентабельність вирощування олійних для яких іноді майже нульова, допоможе невідкладне скасування експортних мит на насіння.

Денис Марчук

«Зупинка олійноекстракційних заводів після ворожих атак створює серйозні ризики для українських аграріїв. Скорочення попиту з боку переробників призведе до падіння закупівельних цін та поглиблення дефіциту обігових коштів у виробників. Відсутність стабільного збуту може ускладнити планування подальшої господарської діяльності аграріїв», – пояснює фахівець.

Він наголошує, що коли не працює переробка, соняшник або соя не можуть чекати місяцями на складах. Тому потрібен прямий експорт, щоб товаровиробники могли отримати обігові кошти. А таким продажам заважають експортні обмеження на олійні культури.

«В умовах скорочення переробних потужностей держава має оперативно відреагувати на нові виклики для аграрного сектору. Важливо терміново скасувати експортні мита на соняшник, сою та ріпак», – вважають у Всеукраїнській аграрній раді.

Там нагадують, що за час дії мит виробники втратили багато коштів на різниці в ціні: сировину всередині країни закуповували на 10% дешевше, аніж на зовнішніх ринках. Це суттєво обмежило фінансові можливості агровиробників.

«Невідомо, коли заводи поновлять роботу, а сировину потрібно продавати. Тому скасування мит допоможе аграріям уникнути подальших цінових втрат і реалізувати врожай на більш вигідних умовах», – переконаний Марчук.

Натомість в Асоціації «Укроліяпром» – проти такого підходу.

«Вважаємо ці пропозиції шкідливими для економіки. Саме вивізне мито на насіння соняшнику свого часу дозволило створити в Україні потужну переробну індустрію та вивело країну у світові лідери з експорту соняшникової олії. Скасування цього мита означатиме пряме завантаження переробних заводів у сусідніх країнах ЄС та в Туреччині за рахунок української сировини», – застерігають в Асоціації.

Фахівці переконані, що скасування мит на будь-яку з олійних культур не збільшить пропускної спроможності кордонів та портів, проте після відновлення роботи залишить українські підприємства без сировини, а бюджет – без податків й валютної виручки.

«Тимчасові труднощі ми пройдемо, заводи повернуться до роботи. Головне зараз – не ухвалювати рішень, які перекреслять роки розвитку нашої переробки і знову перетворять Україну на постачальника сировини», – наголошує генеральний директор Укроліяпрому Степан Капшук.

Експерти не виключають, що незабаром у парламенті буде зареєстровано відповідні законодавчі ініціативи. Відтак дискусія про доцільність такого кроку як тимчасове скасування експортних мит на олійні культури, вочевидь, лише набиратиме обертів.

Хай там як, а створена у 2000-і ледь не з нуля українська олійно-жирова галузь і в найскрутніші часи демонструвала гнучкість та адаптивність. Сподіваємося, витримає вона й нинішні безпрецедентні цілеспрямовані удари (не лише по українському експорту, а й по світовій продовольчій безпеці) – незалежно від того, які рішення будуть ухвалені на державному та урядовому рівнях.

Владислав Обух, Київ

Перше фото: freepik 

Джерело

Довідковий Миколаїв