За інформацією: Суспільне.
Наталія Орлова-Волкова жила і працювала лікаркою-інфекціоністом у селищі Покровське Дніпропетровської області. Виїхала до селища Доманівка на Миколаївщині у вересні 2025 року.
Жінка розповіла кореспондентам Суспільного про життя і роботу під обстрілами та переїзд до Миколаївської області.
Наталія народилась у Дніпропетровській області, Синельниківський район, селище Покровське.
"У 2022 році було страшно, ну ви ж самі розумієте: страшно, не знаєш, що далі буде. Людей багато виїжджало, і не тільки з маленькими дітками, але я лікарка, я була на своєму посту разом зі своїм колективом. З нашої лікарні мало хто тоді виїжджав. Ми чули вибухи, фронт тоді був мабуть ще за 40 кілометрів, але все рівно: сирена, не сирена — ходили на роботу, працювали", — розповідає жінка.
"До вересня 2025 року, до середини вересня я ще і думки не мала, що переїду в Миколаївську область. Але фронт наближався, біля вхідних дверей стоїть шафа досить об’ємна і там спали з моєю маленькою собачкою, стелилися між двох стінок і щоб шафа ще затуляла. Було дуже страшно".
Лікарка Наталія Орлова-Волкова. Суспільне Миколаїв/Федір Бондар
Коли почалась примусова евакуація дітей у соцмережах жінка побачила оголошення Доманівської лікарні.
"Не знаю, це просто доля вела сюди. Вони дали оголошення, що потребують сімейних лікарів. Думаю: зателефоную і спитаю чи не потрібні їм інфекціоністи. Сказали, що не потрібні, але давайте подумаємо, може знайдемо якийсь вихід. Я погодилась", — розповідає Наталія.
Жінці запропонували працювати інфекціоністом і паралельно проходити спеціалізацію із сімейної медицини.
"А я взагалі давно мріяла про сімейну медицину, але якось не складалося — то ковід, то війна. Тепер мрії збулись".
Наталія на попередньому місці роботи. Фото з особистого архіву Наталії
Зараз селище Наталії часто під обстрілами.
"Ще мій будинок поки що цілий, є незначні пошкодження, але які — я не знаю. Вже корені буду тут пускати, батьки зі мною. У мене була можливість забрати максимум своїх речей: своє ліжко, шафу, тарілку. Буду тут. Мені тут подобається, тут добрі люди", — жінка.
"Це з перших днів якось ми у сім’ї для себе відзначили цю особливість, почали ж ходити по магазинах, роздивлятися. І спілкування з людьми було з перших днів позитивне".
Будинок Наталії у Покровському. Фото з особистого архіву Наталії
