За інформацією: Суспільне.
Водій шкільного автобуса з Нового Бугу Віталій Профатилов чотири роки перебуває в російському полоні. У лютому 2022 року він відвозив морпіхів до Маріуполя. Вийти звідти не вдалось.
Про рішення чоловіка, листи з неволі та роки очікування кореспондентам Суспільного розповіла його дружина Ольга.
За словами Ольги, Віталій наразі перебуває у виправній колонії №10, що в Зубово-Полянському районі Республіки Мордовія (РФ). Жінка розповідає, що вони у шлюбі вже 26 років і мають двох дітей — сина й доньку.
"Був поліцейським, і в ДАІ (експ. Державна автомобільна інспекція) працював, і дільничним був останні роки. І вже коли він був на пенсії, він дуже хотів працювати, я не знаю чому, але хотів працювати водієм шкільного автобуса у школі, де навчається наша донька. Ну, як пенсіонер, йому треба було чимось зайнятись. Ну, і він працював там два роки", — розповіла Ольга.
Дружина полоненого Ольга. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Коли почалася повномасштабна війна, всі автобуси залучили до перевезення військових, зокрема морських піхотинців із Миколаївської області. Жінка каже, чоловік міг відмовитися від поїздки, однак цього не зробив.
"Дуже часто мені ставлять питання: чого він туди поїхав? Був би зараз удома, а так скільки років він вже в неволі, терпить ці страждання, катування. Ну, я вчинила б так само. Я б теж поїхала. По-іншому просто не можна було зробити".
За словами дружини полоненого, 25 лютого 2022 року чоловік вирушив у напрямку Маріуполя. У дорозі він не повідомляв їй, де саме перебуває і куди їде. Згодом стало відомо, що вони були неподалік Маріуполя і жили у спортзалі однієї зі шкіл.
"Він казав: "Ми ледве туди доїхали, тому що були сильні обстріли, і вони вже звернулись з дороги. Це було чотири автобуси. І їхали лісом, посадками, ледь вони туди добралися. Коли вони були в спортзалі, там теж уже почались прильоти. І коли кільце звужувалося, вони відходили до Маріуполя. У них не було можливості вибратися звідти", — говорить вона.
Родина Віталія Профатилова. Особистий архів Ольги
Разом із військовими 501 батальйону 36-ї бригади Віталій потрапив на завод імені Ілліча. Ольга згадує, що зв’язок із чоловіком був дуже поганим через постійні вибухи.
"Він мене чув добре, а я його чула погано. Тому що там вибухи, авіабомби перебивали зв'язок".
Останній раз вони спілкувалися 4 квітня 2022 року. Тоді, за словами Ольги, вона добре чула чоловіка, а він її — ні.
"Він тільки сказав два рази "Ало, ало" і відключився", — згадує жінка.
18 квітня Ольга знайшла відео у телеграм-каналі Червоного Хреста, де побачила чоловіка серед полонених в Оленівці. За її словами, у полон Віталій потрапив 12 квітня.
"Спочатку вони були в Оленівці, потім — у Ряжську. У 2023 році їх перевели до Мордовії з Ряжська, і він досі перебуває там”.Жінка підтримує зв’язок із військовими, яких вдалося повернути з полону. За її словами, раніше в камері разом із Віталієм перебували десятеро людей, однак зараз із тієї групи залишилися лише троє — інших уже обміняли".
Фотографія, на якій зображені полонений Віталій Профатилов та його син. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
"Він живий, тримається, чекає, коли повернеться додому, дуже хоче додому, отримав лист з фотографією. Дуже зрадів, тому що він побачив нарешті дітей, як вони виросли. І це був єдиний лист, який він отримав. А всі інші листи до нього не дійшли", — розповіла дружина полоненого.
Ольга розповіла, що перший лист від чоловіка, який родина отримала фізично, вона віддала його матері, щоб та могла потримати у своїх руках те, що написав її син. За словами жінки, тривалий час звісток не було, однак останнім часом листи почали надходити майже щомісяця.
"І такі хвилюючі листи".
Дружина полоненого Ольга тримає у руках лист. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Нещодавно сім’я отримала ще одного листа від Віталія. Жінка зазначила, що цього разу настрій чоловіка був більш оптимістичним, адже раніше його листи були сумними.
"Він з нами прощався, бо в нього проблеми із здоров'ям, у нього хворе серце.Йому дають ліки. Хлопці говорять, що він займається спортом, їм дозволяють прогулянки, ну, пробіжки робити, задишка, але він все-таки ходить, бігає, щоб трохи себе якось підтримати", — поділилася Ольга.
Родина сподівається, що найближчим часом відбудуться нові обміни, і цивільних полонених почнуть повертати частіше.
"Головне, щоб він повернувся, тому що батьки — уже тата його вже нема, він його не дочекався, вже два роки його нема. Дуже хочу, щоб матуся його дочекалася, вона так його чекає".
Родина Віталія Профатилова. Особистий архів Ольги
"Мені не потрібні цукерки, подарунки. Мені потрібно, щоб мій тато повернувся з полону додому. Чекаємо на тебе вдома", — сказала донька Віталія, Ірина.
