За інформацією: Суспільне.
Морпіх 36-ї бригади на псевдо «Малиш». Фото: СтратКом ЗСУ
Військовослужбовець миколаївської 36-ї бригади на псевдо "Малиш" — обіймає посаду сержанта. 21-річний чоловік родом з Луганської області. В одному зі штурмів воїн взяв на себе обов'язки командира групи, коли той був поранений.
Історію воїна 22 лютого 2024 року розповіли у пресслужбі 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
Це мені дуже імпонує, бо я не люблю сидіти на одному місці. Взагалі, на передовій рух — це життя.
Під час штурму росіян, група тримала оборону на одному з флангів. Коли ситуація ускладнилася, українські захисники фактично опинилися в оточенні. "Малиш" ухвалив рішення йти на прорив.
"Чотири години ворог проводив артпідготовку — керовані авіабомби, артилерія, танки, ми взагалі не розуміли, що та звідки б’є. Потім почався бій. У якийсь момент, коли ворог почав закидати нам "за пазуху", я зрозумів, що ми опинилися в оточенні", — пригадує воїн.
Відступаючи, 17 українців штурмували російські позиції. По перехопленнях військові чули, як росіяни говорять, що їх штурмує підрозділ спецсил.
Іди за мною, роби, як я.
Морпіх обіймає посаду сержанта, каже, вести за собою людей складно.
"Мені треба було показати хлопцям, що я упевнений в собі та не маю страху. Це було найважче. Я ж розумів, що кільце, в якому ми опинилися, було смертельно небезпечним. Попри це, намагався усіх підбадьорити", — пояснює військовослужбовець.
У чоловіка є сім’я: тато, мама, сестричка, наречена. Війна почалася, коли він був дитиною, а наразі — захищає Україну, бо не хоче, щоб Росія знову забрала дім, каже морпіх.
